Про бабусю Параску (ту що по батькові) мало що пам’ятаю, але ось такі залишились до сьогодні краватки і квіткові картини.

Взагалі дивно, ЯК? ТОДІ? (середина 20-го ст.) можна було шити картини такого плану... Як підбирались кольори, схеми, купувались нитки? Це нам вже простіше зараз. А їм тоді???

Сама я вишивкою зайнялась ще в школі. Все почалось з німецького набору, подарованого хлопчиком-однокласником на 8 березня. Кілька готових серветок, з нанесеним малюнком і шовковими нитками. Потім були узори з багатьом відомої книги “Художнє вишивання”, але то так - нічого серйозного...

А серйозніше стало, коли чекала на донечку. Дуже захотілось маленьку подушечку їй у коляску вишити.

Потім (у різні роки) з’являлись мініатюрки у подарунок...

Були маки, на в’язаному машиною свитері, підглянуті у журналі Sabrina:

І знову подушечка, вже для синочка...

Після розлучення захотілось мати власноруч вишиту ікону, як оберіг нам! Це, напевно, наймасштабніша робота. При шитті старалась думати про те, що вона дійсно буде оберегом, що діти і я будемо здорові й щасливі!

Додано (08.05.2011, 13:16)
---------------------------------------------
З’явились і вишиванки для дітей. До кожної йшла довго, перебираючи варіанти узорів, думаючи про модель.

А от коли познайомилась із програмою Pattern Maker, то майже одразу, як то кажуть, випробувала на собі… J За місяць був автопортрет по фото з випускного альбому.
Трошки пізніше – портрет подруги.

Є ще задуми! І, як кажуть, «порох в пороховницах»… Наперед більше!..
Напевне то спадкове…