| vecna | Дата: Вівторок, 05.07.2011, 11:13 | Сообщение # 1 |
 Душа форуму
Группа: Рукодільниці_cv
Репутация: 10
Статус: Offline
| ВИШИТІ РУШНИКИ здавна були поширені на Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників, які, крім декоративного навантаження, мали великий образно-символічний зміст. У всьому декоративно-прикладному мистецтві немає іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень.
Рушник супроводжував селянина протягом усього життя і в радості і в горі. Він завжди був символом гостинності — на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль. Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам. На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь. Особливо значну роль відігравав рушник у весільному обряді як один з найважливіших атрибутів. Рушники дарували старостам, перев'язували через плече, якщо на заручинах доходили до згоди. Такі рушники називали плечовими. Рушниками зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливого подружнього життяДодано (05.07.2011, 10:41)
---------------------------------------------
У народних піснях, легендах і переказах опоетизовано готування дівчиною рушників до весілля. У вишитих орнаментах вона відтворювала свої думки і почуття, надії і сподівання на щасливу долю. Кожна дівчина готувала значну кількість рушників для свого майбутнього життя.
 
Існували також і подарункові рушники, їх використовували в знак побажання щасливої дороги і найшвидшого повернення.
Поряд з обрядовим призначенням рушники широко використовувались у побуті. Відповідно до функціонального призначення вони мали назви "стирок" (для посуду), "утиральник" для рук і обличчя.
Вишиті рушники — неодмінна окраса кожної селянської хати. У минулому їх вішали над іконами ("наобразники", "божнички"), навколо портретів Т. Г. Шевченка, народних картинок. Рушники вішали на кілок, від чого вони дістали назву "кілкові".
 
Орнаментація рушників на Україні надзвичайно різноманітна. У кожному локальному центрі склалися свої традиційні мотиви, особливості їх композиційної побудови, колірна гама. Додано (05.07.2011, 11:02)
---------------------------------------------
Орнаментація рушників на Україні надзвичайно різноманітна. У кожному локальному центрі склалися свої традиційні мотиви, особливості їх композиційної побудови, колірна гама.
Своїм художньо-образним вирішенням виділяються подільські рушники. Найцікавіші з них створювали в селах Томашпільського, Крижопільського районів і особливо в селі Клембівка. Вони невеликі за розміром, кінці оздоблені горизонтальними, вертикальними або скісними паралельними смугами рослинного чи геометричного орнаменту. Вишивальниці відтворювали на полотні фантастичних коней з крилами, вершників, жіночі фігури з птахами в обох руках, що несуть відголосок сивої давнини.
Подільські рушники виділяються технікою виконання і кольоровим строєм. Вишиті вони червоними, жовтими, синіми, зеленими, чорними вовняними нитками, що лягають рельєфними опуклими рядами, утворюючи виразні, сповнені спокійного ритму композиції.
     Додано (05.07.2011, 11:13)
---------------------------------------------
Поліські рушники. Полісся охоплює територію сучасних Волинської, Рівненської, Житомирської, та північні райони Київської, Чернігівської й Сумської областей.
Рушники Полісся насамперед відрізняються невеликою шириною (25-30 см) і значною довжиною ( до 4 м). Кольорова гама червоно-чорна. Вишивка червоною ниткою по біло-сірому льняному полотну – графічно чітка. Кінці рушників оздоблені горизонтальними смугами геометричного або стилізованого рослинного орнаменту в техніці лиштва, вирізування, занизування. Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Характерною їх прикметою є спокійно-розмірений ритм якогось одного лаконічного за абрисами мотиву. Ромболамана лінія геометричного мотиву повторюється кілька разів. Улюбленими мотивами були також і пташки.
Вишивки Рівненьської та Волинської областей здебільшого нескладні за своїми орнаментами, які утворюються з ритмічного повторення поодиноких або вписаних одних в другі різноманітної конфігурації ромбів, восьмикутних зірок, ламаних ліній тощо. Виразність малюнка досягається застосуванням техніки “занизування”, що імітує візерункове ткацтво й лягає на полотно чіткими лініями. В цих областях поширеним було також шиття білим, що поєднувалося з ажурними техніками “вирізування” та мережками. Застосовували мотиви “терен”, “виноград”, “ключики”.
У Київському та Чернігівському Поліссі поряд із геометричними популярні рослинно-геометричні мотиви. Улюбленими тут є “рожі”, “берізки”, “хміль”, “барвінок”, а також “гусячі лапки”, “сливки”, “старчики” тощо. Поряд із “занизуванням” улюбленим є “вирізування”, “лиштва”, ажурні розшивки.
Поліські орнаменти не мають деталізованої внутрішньої розробки, для них зовсім не характерне одночасне застосування різноманітних технік виконання. Вишивки Полісся – дуже стримані, прості й графічно виразні. Основне емоційне навантаження належить червоному кольору.
На Поліссі широко виготовлялись ткані рушники. Техніки ткацтва цих рушників можна порівнювати з ювелірними роботами. Тому і вишивка поліських рушників подібна до узорного ткацтва. На Київському та Чернігівському Поліссі рушники оздоблювали горизонтальними смугами в техніці лиштва, вирізування, занизування.
У 30-х роках на території Київського Полісся поширилась так звана “писана“ або “рисована” техніка шитва. Це умовно вирішені рослинні орнаменти з різноманітних за формою листочків, пуп’янків, квітів. Техніка, нагадуючи гладь, має ту особливість, що попередньо на полотні вільно від руки малюється майбутній малюнок. Форми окремих елементів усуціль зашиваються червоним кольором, надаючи їм площинності й підкреслюючи декоративність. Іноді контур червоної квітки обводиться чорним, завдяки чому весь малюнок набуває чіткості, графічної виразності. Вишивка “писаних” сорочок та рушників потребувала особливого вміння і неабиякого художнього смаку.
 
     
|
| |
| |
| vecna | Дата: Вівторок, 05.07.2011, 13:00 | Сообщение # 2 |
|
Душа форуму
Группа: Рукодільниці_cv
Репутация: 10
Статус: Offline
| Прикарпатська вишивка виділяється стриманим колоритом з перевагою темно-червоних, чорних кольорів, витонченою ювелірною проробкою деталей орнаменту.
  
Своєрідну групу утворюють вишивки Гуцульщини – історико-етнографічного краю, що охоплює гірські райони Івано-Франківської та Чернівецької областей і Рахівський район Закарпаття. На Гуцульщині й дотепер усі жінки вишивають. Кожний район, навіть кожне село має своє художнє обличчя, улюблену колірну гаму. Орнаменти чорного кольору доповнюють украпленнями зеленого, коричневого, жовто-гарячого, вишневого, іноді проступає біле тло. В цілому гуцульські вишивки справляють враження коштовної інкрустації. Кольори завжди згармоновані й підкорені якомусь основному, завдяки чому складається чорно-фіалкова гама верховинських вишивок, темно-вишнева – пистенських, ясно-червона – яворівських, зелено-блакитна – села Річки.
    Додано (05.07.2011, 13:00)
---------------------------------------------
У вишивках Городенківського району колір вишневих, малинових відтінків часто поєднується із золотисто-жовтим і зеленим. Цікаві й узори, в яких нитки кладуться у двох протилежних напрямках, від чого кольори мають різні відтінки. Святинські вишивки виконуються білим, прозорим шитвом, мережками “цирками” багатих рослинних візерунків.
Місцеву своєрідність мають і вишивки села Космач. Їхня головна прикмета – це осіння гама кольорів, насичена червоними, жовто-гарячими, жовтими тонами. Вишивають виключно хрестиком. Малюнок має чітку геометричну будову. Усі елементи з”єднані в ланцюжок і ніби рухаються в один бік – “летючий”, “безконечник”. Назви космацьких орнаментів пов”язані з формами взірців. Особливістю гуцульського орнаменту є наявність в одному узорі кількох відтінків жовтого кольору. Таке сполучення створює ефект сяйва, палаючого вогню.
 
Закарпаття виділяється різноманітністю технік виконання й колірної гами, яка включає до десяти-п”ятнадцяти барв, застосуванням бісеру, стеклярусу, металевих леліток. Вишивки густі, без пробілів, “кучерявим стібком”, “заволікуванням”, а також прозорим шитвом. На Закарпатті виготовлялись і узорноткані рушники (отиральники). що вивішувались на жердці (грядка), прибитій над ліжком, навпроти вікна, утворюючи цілий ряд декоративних прикрас. Орнаментувались вони тільки з одного боку, того, що вивішувався в хату і відповідно звались “отиральник на грядку”.
   
|
| |
| |
| vecna | Дата: Середа, 06.07.2011, 00:13 | Сообщение # 3 |
|
Душа форуму
Группа: Рукодільниці_cv
Репутация: 10
Статус: Offline
| дякую!!! за хороші слова.буду старатися і надалі шукати щось цікаве
---------------------------------------------
Техніка полтавського рушникового шва включає попередню прорисовку малюнка на полотні. Контур обводиться стебловим швом, а поле квіток, листків, птахів заповнюється «штапівкою», «драбинкою» чи «бігунцем». Утворюється декоративна єдність невеличких квадратів, ромбів, прямокутників, вертикальних смуг, хвилястих ліній, штрихів різної густоти, площин, щільно заповнених кольором. Така різноманітність елементів створює враження динаміки, внутрішнього руху. Нитки, покладені в різних напрямках, утворюють гру червоного кольору, що наче випромінює сяйво. Декоративність заповнення підсилюється контрастом чітко окресленого контура, через що весь малюнок сприймається виразно, а композиція виглядає легкою, ажурною. У Черкаському, Золотоніському районах композиції більш компактні, на Київщині стібки лягають рельєфними, опуклими масами червоного кольору. Тут застосовують старокиївський шов.
На Полтавщині рушники виконувались виключно червоним кольором, на Чернігівщині додавали синій, на Дніпропетровщині — зелений і жовтий.
---------------------------------------------
В с.Правилівка Оратівського району в рамках традиційної мистецької акції театр на городі у Ганни Секрет відбувся обласний фестиваль «Мамині рушники».
звіт про фестиваль дивіться тут
http://www.vocnt.com.ua/oblast/rushnik/
---------------------------------------------
музей українського рушника у переяслав-хмельницькому
  
   
|
| |
| |
| vecna | Дата: Неділя, 10.07.2011, 18:10 | Сообщение # 4 |
|
Душа форуму
Группа: Рукодільниці_cv
Репутация: 10
Статус: Offline
| символи в українському рушнику
Діапазон використання українських рушников був дуже широким, хоча вони украй рідко використовувалися по прямому призначенню – як рушники. Служили вони обереговимі знаками в українській обрядовості, були найважливішим компонентом інтер'єру хатини (ними прикрашали кути, вікна, двері), одягу і обрядів. Нерідко рушник служив святковим або обрядовим поясом, що особливо було поширене в середньому Подніпров'ї до самого XX сторіччя. При цьому рушник використовувався тільки багато і майстрово орнаментований традиційними обереговимі знаками, що відповідало його головному призначенню. В українському одязі пояс вважався не просто одним з його компонентів, він був показником стійких етичних норм. Вважалося украй негожим з'явитися на людях без поясу: це міг дозволити собі лише людина, що повністю втратила людську гідність, так з'явилося слово «розперезатися». В той же час, пояс був своєрідним талісманом, магічна сила якого збільшувалася, якщо він був зроблений з рушника, та ще і багато орнаментованого. Такі пояси особливо охоче використовували в обрядовому одязі, коли виникала насущна необхідність в забезпеченні щасливої долі. Як обрядовий атрибут українські рушникі були присутні у всіх сімейних обрядах і ритуалах (батьківщині, зарученнях, весіллях, похоронах). Обряд БАТЬКІВЩИНИ (вшановування матері з новонародженим) особливо насичений обереговимі атрибутами, оскільки вони повинні були забезпечити життя і здоров'я незахищеним перед вражими силами – немовляті і матері. Серед атрибутів величезне значення мали і рушникі, які застосовувалися в з'єднанні з іншими атрибутами – кожухом, на який клали новонародженого на хрестинах, хутряною шапкою – при обряді «бабиної каші», очищеною водою – при ухваленні пологів, відрізуванні пуповини, обмиванні, першій купелі. Різноманітність рушников і обрядового хліба складала також етнічну особливість українського ВЕСІЛЛЯ. На всіх її етапах рушник виступав як один з головних етнічних атрибутів: у обряді сватання, заручення, коровайних обрядах, благословенні молодих. Про важливість рушника у весільній обрядовості свідчать окремі назви. Наприклад, сватання в деяких регіонах України називалося узяттям рушників або віддачею рушників (Кіровоградська область), рушниками (Харківська область), подачею рушників (Київська область). Атрибутами сватання і знаком згоди дівчини на заміжжя були рушники, пов'язані сватам або хліб, піднесений сватам на рушниках. Приймаючи дар, вони говорили: «Спасибі батьку і матері, що дитя своє рано будили і добрій справі учили. Спасибі і дівчині, що рано вставала, тонко пряла і хороші рушникі вишивала».. У деяких регіонах України рушниками називалося не сватання, а ЗАРУЧЕННЯ – перший весільний обряд, який мав юридичну силу при вінчанні. Обрядове скріплення рук жениха і нареченої проводив старший староста. Він накривав хліб рушником, на нього клав руки жениха, нареченої і всіх присутніх родичів, зв'язував рушником, примовляючи: «Не в'яжеться вузол, а в'яжеться слово. Хто цей вузол розв'яже, той дасть сто рублів на церкву». Після цього староста розв'язував символічний вузол, а наречена перев'язувала сватів рушникамі і одаряла всіх присутніх сорочками, полотном або хустками. У ПОХОРОННОМУ РИТУАЛІ використовувалися чисті білі рушникі або хустки, які вивішувалися на вікнах.Додано (10.07.2011, 17:30)
---------------------------------------------
значення орнаментів на вишитих рушниках
1. Схема вишиваня для рушника "Калина". Калина - дерево українського роду. Колись в стародавні часи вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяці і Зірки. Тому і отримала калина таке ім'я від староукраїнської назви Сонця - "Коло". А оскільки ягоди калини червоного кольору, то і стали вони символом крові і безсмертного роду. Саме тому все весільні рушникі, дівочі і навіть чоловічі сорочки оздоблені могутніми кетягами калини.
2. Схема вишивання для рушника "Хміль". Листя хмелю можна віднести до молодіжної символіки. Окрім центральної України, узор поширений на Поділлі. Хміль близький до символіки води і винограду, тому що несе в собі знак розвитку, молодого буйства і любові. Можна сказати, що узор хмелю - це весільна символіка. Народна пісня підказує, що "витися" - для парубка означає бути готовим до браку, оскільки для дівчини йти заміж - це "пучечки в'язати".
3. Схема вишивання для рушника "Чорнобривці". Дуже тісно зв'язані поетичні образи народної пісні і вишивки. Те, що добре для народу, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Хто не знає, що в кожній українській області повинні рости чорнобрівци. Радують вони наше око, лікують наше тіло, а тому і просяться на біле поле рушника або сорочки.
4. Схема вишивання для рушника "Вода і Сонце". Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображається восьмикутною розеткою або квіткою, а знак Води нагадує вужа, що згорнувся. Дві стихії, які створили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і сонячну батьківську енергії.
5. Схема вишивання для рушника "Зорі". Зірки, розкидані по рукавах і зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення про структуру Всесвіту, який вже не хаотичний, а впорядкований і наповнений гармонією.
6. Схема вишивання для рушника "Виноград". Символіка винограду розкриває радість і красу створення сім'ї. Сад-виноград - це життєва нива, на якій чоловік - сіяч, а дружина зобов'язана ростити і доглядати за родовідним деревом. Мотив винограду видно на жіночих і чоловічих сорочках Київщини, Полтави. У Чернігові виноград в'ється на сімейних рушниках.
Додано (10.07.2011, 17:31)
---------------------------------------------
7. Схема вишивання для рушника "Мак". З давніх часів в Україні святили мак і їм обсівали людей і худобу, тому що вірили, що мак має чарівну силу, яка може захистити від будь-якого зла. Також вірили, що навесні поле після битви покривається маками. Ніжна і трепетна квітка несе в собі незабутню пам'ять роду. Дівчатка, в сім'ї яких був загиблий, з любов'ю і тугою вишивали узори маку на сорочках, а на голови одягали вінки з семи маків, обіцяючи цим ритуалом зберегти і продовжити свій рід.
8. Схема вишивання для рушника "Троянда". Стара назва троянди - ружа - співзвучна стародавній назві Сонця - Ра. Крім того, є і староукраїнська назва крові - руда. Узори з трояндами складалися по законах рослинного орнаменту, що позначало нескінченний сонячний рух з вічним відродженням.
Там, де троянди складені в систему геометричного узору, ці рослини - не просто квіти - це квіти-зірки, які утілювали представлення народу про Всесвіт як про систему.
9. Схема вишивання для рушника "Лілія". У легендах квітка лілії - це символ дівочої чарівності, чистоти і невинності. Якщо добре придивитися до контура геометричного узору, то вимальовуватиметься силует пари птахів - знак любові. Окрім квітки, невід'ємною частиною орнаменту був листок і бутон, які складають нерозривну композицію потрійності. У лілії закладено народження, розвиток і нескінченність життя.
У орнаменті лілію обов'язково доповнює знак, який нагадує хрест. Він - магічний, тому і благословляє пару на створення сім'ї. Іноді над квіткою вишивають краплі роси, які також означають запліднення.
Лілія - жіночий символ, сама суть енергії вологи.
10. Схема вишивання для рушника "Дуб". Дуб - святе дерево, яке утілювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Отже, парубки і молоді чоловіки завжди мали при собі чарівний оберіг животворящої сили свого роду.
11. Схема вишивання для рушника "Вазон". Етнічним обереговим знаком українців служила і вишивка, орнамент якої складали ВАЗОН (великі вітки з квітами і птахами) і БЕРЕГИНЯ (стилізована жіноча фігура або загадкова могутня квітка). Вони, як правило, вишивалися нитками червоного кольору, який символізував очисний вогонь і сонце і був пов'язаний з охоронною магією, оберегом, очищенням і лікуванням.
12. Схема вишивання для рушника "Ромбики". Найпоширенішим орнаментом української вишивки, загальним для всіх східнослов'янських народів, був геометричний орнамент, головні елементи якого складали РОМБИ З «ЗАКАРЛЮКАМИ». Вони, за стародавнім слов'янським повір'ям, утілювали богиню землі, служили добрим охоронним символом, який приносить щастя і протегує родючості. Саме наявність останнього значення пояснює широке розповсюдження цього оберегового орнаменту в обрядовому одязі, перш за все, жіночому. Вишивка з такими знаками в жіночому одязі розташовувалася на головних уборах, грудях і наплічнику, в чоловічому – на наплічнику, а також рукавах і поділі сорочки-вишиванки. Додано (10.07.2011, 18:07)
---------------------------------------------
правила вишивання весільного рушника
Про роль вишитих рушників в українській традиції відомо чимало. А їх значення у весільних обрядах взагалі важко переоцінити. Тоді чому б і в сучасному космополітичному світі не додати до цієї незабутньої події національного характеру?
Чому саме вишитий рушник посідає таке важливе місце у весільному обряді, та як правильно потрібно готувати та вишивати рушники до весілля.
В давнину загалом на весілля готували аж до 40 рушників різноманітного призначення. У весільному обряді на Київщині початку ХХ ст. дослідники нараховують близько 20 рушників, що теж немало.Сучасний обряд звужує це коло до декількох: основний стелять молодим під ноги, ще один під коровай, один під Євангеліє в церкву, два рушники на ікони Ісуса Христа та Богоматері, якими благословляють молодих, рушники для перев'язування старостів, а також чотири серветки для утримання свічок та вінців.
Рушник, на якому благословляють молодих, є основним. Цей рушник є найдовшим і найбагатшим від інших. Його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він ставав оберегом майбутньої родини.
Дерево життя на весільному рушнику
На Київщині дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не показуючи його в процесі. Адже рушник - це особлива святиня, тож від зайвого ока роботу оберігали.
Є і така традиція - весільний рушник вишиває мати для своєї дитини, хрещена мати. Вважаю, слід виходити з традицій своєї родини, і якщо хтось з жінок близьких і рідних вишиє рушник дівчині, то хай так і буде. Тож якщо є кому вишивати, не лишатися ж без рушника нареченій, яка не вправляється з голкою.
Але якщо маєте бажання і хист, беріться до роботи і вишивайте весільного рушника
Перш ніж узятися за вишивання, дівчина має помолитися і вимити руки, тобто повністю очистити себе від негативної енергії.
Починати рукоділля найкраще зранку в четвер. Цей день є жіночим і вважається енергетичною вершиною тижня.
У жодному разі під час роботи не можна думати про погане, сваритися чи лаятися. В подружнє життя потрібно нести лише світлі та радісні думки. Додано (10.07.2011, 18:09)
---------------------------------------------
Для вишивання краще брати лляну тканину. Можна використовувати і спеціальне домоткане полотно для рушників, що є у продажу. Але зверніть увагу: воно має ширину всього 37 сантиметрів.
Весільний рушник має бути не вузьким (від 45 сантиметрів) та досить довгим на довге подружнє життя. Традиційно їх довжина сягає від трьох до п'яти метрів!
Важливо те, що рушник треба вишивати на цільному полотні і в жодному разі його не можна робити з двох зшитих частин, оскільки сім'я має бути єдиним цілим, а життєва дорога не повинна бути порізаною.
Для вишивання використовують одну голку і нею виконують весь рушник. Вважається поганою прикметою згубити чи зламати голку під час роботи.
Традиційно вишивають нитками червоного та чорного кольорів. Замість чорного можна використати синю барву. Якщо ви помічали, на бабусиних рушниках цей вицвівший колір виглядає майже блакитним. Позитивним змістом наділені й монохромні червоні рушники.
Найкраще зберігають енергетику шовкові нитки та вовняні. Гірше, але теж підходить для вишивання, бавовняна заполоч (відома нині як муліне).
Зовсім не придатним для вишивки за енергетичним змістом виявилось синтетичне волокно, наприклад, акрил.
Вишивати весільного рушника потрібно охайно, не можна робити вузликів з виворітного боку, довгих протягувань нитки чи перехресних протягувань.
Вважається, що лицьова сторона для людей, а виворітна - для Бога. Перша відображає те, що ми робимо, а друга - те, що ми думаємо. Тож якщо виворіт неохайний, то й життя подружньої пари буде лише на показ.
Дрібні огріхи не випорюють, оскільки життя не можна прожити без помилок.
Рушник вишивають з двох сторін, залишаючи центр білим. Це, по-перше, символізує потік Божого благословення та чисте, світле життя, а по-друге, не можна ставати ногами на вишивку, особливо на райських птахів, якщо вони є на рушникові.
Нині існує близько двадцяти технік української вишивки. Тому хрестиком чи гладдю, затяганкою чи стебловими швами - вирішувати вам.
Сам візерунок треба продумати особливо ретельно, адже вишиваючи рушник - вишиваєш свою долю!
Тут можна піти декількома шляхами: вишивати геометричні та флористичні орнаменти із зашифрованою символікою, берегинею роду та оберегами обох молодят, чи вишити дерево життя із символами предків роду, птахами та оберегами сімейного благополуччя нового подружжя.
Символіка дуже різноманітна, а візерунків існує безліч. Вишивати необхідно лише той, який справді припав до душі: його символізм буде найглибшим. Додано (10.07.2011, 18:10)
---------------------------------------------
Комусь до вподоби більш плавні хвилясті лінії, а комусь зубчасті гострі мотиви, хтось полюбляє великі орнаменти і пишні квіти, а іншим до вподоби мілкі візерунки і дрібні квіточки - вишивайте те, що подобається.
Слід лише звернути увагу, що над вишитими символами, що зображують самих молодят, нічого не вишивають, щоб не перекрити потік їх небесного благословення.
Найкраще було б особисто створити малюнок майбутнього рушника. Та якщо у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила довге щасливе подружнє життя, його можна було б взяти за зразок.
Першим вишивають правий кінець рушника. Це чоловіча сторона і вона має енергетичний заряд "плюс".
На цю сторону в майбутньому має стати наречений. Відповідно протилежний кінець рушника - жіночий, вишивається останнім і носить знак "мінус". На нього стає наречена.
Щоб не сплутати на яку сторону ставати, дівчата робили певні мітки на вишивці. Тобто обидві сторони рушника ніколи не були однакові, на них завжди можна було знайти декілька розбіжностей.
По закінченню вишивки готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника.
На весільний рушник в давнину ставали навколішки. Сьогодні традиції дещо змінились: сучасні молодята стають на рушник ногами, взуті...
Відроджуючи традиції, слід насамперед розуміти їх значення.
Ваш вишитий рушник - це особливе сакральне дійство, ваш власний внесок в майбутнє своєї сім'ї, оберіг вашого щасливого подружнього життя.
Погодимось з тим, що потрібно вкласти в цю справу любов та добрі думки, а останнє повинні зробити молодята - ставитись один до одного з повагою, любов'ю, терпінням, оберігати та бути по життю розумними та поблажливими.
Як бабусі кажуть, "дурня і вінець не вдерже", а не те що вишитий рушник.
|
| |
| |
