Анастасія Шерепера, учасниця Буковинського клубу сучасної вишивки "Вечорниці" Лічильна гладь одна з найдавніших технік вишивання, нею оздоблювали святкове вбрання заможних людей (так зване золоте і срібне шиття). Помилково думають, що шиття білим по білому лічильною гладдю і супутніми техніками (мережками, виколами, довбанкою, кривульками) притаманне Полтавщині, але на Буковині вишивка білим по білому на сорочках з*явилась навіть раніше, ніж вишивка хрестиком.
Можна зустріти безліч назв однієї і тієї ж техніки, які притаманні для різних регіонів України. - Найрозповсюдженіша назва – лиштва (бо нею свого часу вишивали переважно подоли жіночих сорочок білими нитками, що залишились від ткання полотна – лишками). - Полтавська гладь (за назвою регіону де вона поширена) - Також лічильну гладь називають Пряма і коса гладь (залежно від напрямку стібків), причому часто автори описують як дві окремі техніки. Отже, що ж таке лічильна гладь? Це вишивання прямими і похилими стібками, які виконують по розрахунку ниток на тканині. Полотно прошивається з обох боків, тому лице і виворіт виходять майже однаковими. Характерною особливістю є те, що виконується вона накладанням паралельних стібків, віддалених один від одного на одну нитку, тобто це рахункова техніка, для якої варто підбирати тканини рівномірного плетення (так звані рівномірки або домоткане полотно). Лічильною гладдю вишивають геометричні узори. Сорочки і рушники вишивають на домотканій тканині, а серветки переважно на панамі або тканині типу аіда, можна застосовувати тканину Хардангер. Сорочки, в яких застосовують вставки вишиті на панамі, виглядають неакуратно.
Перш за все необхідно правильно підібрати тканину – незалежно від того панама чи домоткане полотно тканина має бути квадратна, тобто у відрізку 10*10 см має бути однакова кількість ниток.
Нитки підбирають до тканини. До тоненької тканини варто підбирати нитки тонкі, або товсту нитку яку можна розділити на частини.
Переважно вишивають шовковими нитками (турецький "Enstitu", індійська віскоза, мадейра декора, катушечним штучним шовком, шовковою ниткою ДМС, українською віскозною ниткою чернігівського виробництва) або котоновими нитками (муліне) і лляними нитками (Лляні нитки від ДМС). Вишивають лічильною гладдю і акрилом, але такий виріб неакуратний і при безлічі сучасних матеріалів краще підібрати іншу нитку. Вишивання шовковими нитками технічно трохи ускладнене, бо нитка плутається і ковзає в голці, тому новачкам краще обирати муліне
Розхід ниток на вишивання лічильною гладдю великий, тому це варто враховувати при виборі і купівлі ниток.
Голки зручно використовувати з великим вушком, тоненькі і тупим кінцем. Варто остерігатись дешевих голок, краще купити фірмову ДМС, оскільки в дешевих швидко стирається верхній шар, вони окисляються і погано проходять по полотну і нитка в них кошлатиться. Крім того деякі дешеві голки через певний проміжок часу починають забруднювати нитку, а в такій делікатній вишивці як білим по білому це недопустимо.
Ножиці можна використовувати ті які зручні, але часто крім лічильної гладі вишивають ще й мережки, тому потрібні спеціальні ножиці. Вони мають бути з дуже гострими тоненькими лезами – манікюрні або спеціальні для точної вишивки двічі зігнуті Мадейра. Щоб виріб виконаний лічильною гладдю виглядав акуратно потрібно дотримуватись певних правил: * правильність закріплення нитки (петелькою або щоб кінець нитки знаходився під уже вишитими стібками) * відсутність вузликів і кінців ниток * тканина не стягнута (лічильною гладдю вишивають у руках, але якщо зручно то можна використовувати і п*яльця) * тканина і нитки відповідають по товщині * узор симетричний, вишитий згідно рапорту, відсутність деформації внаслідок неправильного підрахунку ниток.
| 
