Випадково знайшла інформацію про наш клуб у газеті "Від і До". Раніше її не бачила :), тому вибачте, що вона місячної давності... Ось, прошу всіх почитати - в кінці кілька абзаців про нас згадується! Основне інтерв*ю - однієї з буковинських майстринь (теж корисно почитати), а далі й про наші "Вечорниці" йдеться
"Від і До" від 17.06.2011 р.
Вишивка в одязі - модно, проте дорого
Останнім часом дедалі популярнішою деталлю оздоблення одягу стає вишивка. Молодь, як правило, купує повсякденні речі з елементами гаптування. А от святковий одяг традиційно потопає у вишитих візерунках.
Звичай вишивати найкраще зберігся у селах, де жінки споконвіку гаптували, і з покоління в покоління передавали свої знання та навички, намагаючись зберегти традиційну техніку.
Буковинській вишивці притаманне різнобарв'я
Вишивання передає характерні ознаки місцевості, у різних регіонах відрізняючись орнаментом, барвами, технікою виконання.
- На Буковині, а саме в передгір’ї, переважає вишивка багатокольорова, з геометричними фігурами, - розповідає майстер художньої вишивки Олена Волошенюк. - Місцеві майстрині вишивають свої роботи у різних техніках, найпоширенішими є гладь, низинка, хрестик, мережки та цирки (або вирізування) - залежно від району переважає той чи інший різновид.
Сама пані Олена проживає у Вижниці, за освітою медичний працівник, працює у лікарні, проте з дитинства займається улюбленою справою, якої навчила бабуся, - вишивкою. Вільний від роботи час Олена Волошенюк присвячує хобі, крім того, передає свої знання молодому поколінню, із радістю навчаючи охочих.
"Китайська" вишивка витісняє українську: придбати сорочки можна за 150-400 гривень, рушники – за 60-200 гривень За словами пані Олени, суттєвою відміною буковинського одягу є вишивання бісером, золотою та срібною нитками. На предметах одягу гаптують яскраві барвисті візерунки - зеленого, жовтого, червоного, бордового та помаранчевого кольорів.
- Взагалі вишивання традиційно було і залишається основним елементом прикрашання одягу та інших речей у побуті: рушників, скатертин, простирадл, наволочок, килимів тощо. Чи не в кожній хаті на селі є вишита ікона, - розповідає пані Олена. - Готуючись до заміжжя, дівчата сідали за гаптування, адже мали належним чином підготувати собі придане - сорочки, простирадла, рушники.
- Особливе місце посідає бісер, - продовжує майстриня, - наприклад, свою шлюбну сорочку виконала саме у такому стилі. Вишила на ній квіти, зробила з жовтих ниток "цирку" (жовтою мережкою, - авт.) і на її тлі "виклала" квіти з жовтого бісеру.
За традицією, жінки вишивали одяг і собі, і чоловікові - сорочки на свято та на кожен день. Буденні сорочки, як правило, оздоблювали дрібними квітковими візерунками - як оберіг, святкові ж "розписували" яскравіше. Ознакою багатої родини була вишивка вздовж усього рукава. На рушниках переважно зображали геометричні фігури, які символізували красу Буковинського краю - гори, річки.
Вишиваючи одяг, важливо дотримуватися пропорцій.
- Вишивання - це доволі копітка праця. Перед тим як братися безпосередньо за гаптування, необхідно намалювати схему, - пояснює жінка. - Подекуди буває так, що ніби все нормально, пропорції дотримано, проте малюнок не виходить, доводиться щось розпустити, трохи переробити. Пані Олена розповідає, що дуже важливо передати свої знання наступним поколінням, тому жінка має своїх учениць.
- У нашій місцевості багато молоді вишиває, - каже Олена Волошенюк. – Я із радістю ділюся знаннями та навичками. Молодим майстриням завжди наголошую не лише на тому, що робота має бути виконана охайно, а й із дотриманням пропорцій. Ще є одна важлива деталь – це настрій. В жодному разі, якщо погане самопочуття чи настрій, не варто сідати за роботу, адже вишивальниця передає власну енергетику своєму витвору, а через нього і майбутньому власникові.
Китайці теж "вишивають"
Сьогодні, каже пані Олена, вишиті сорочки коштують недешево – від 1 до 3 тис. гривень, рушники – 150–700 гривень. Проте вони мають неабияку популярність. Деякі дівчата замовляють собі на весілля вишиті сорочки. Звичайно, є і дешевші речі - якщо вишивка є лише незначним елементом оздоблення одягу.
Крім того, на ринках можна придбати гаптовані речі й за нижчими цінами - сорочки за 150-400 гривень, рушники - від 60 до 200 гривень тощо. Це так звана "китайська" вишивка.
- Справді, на ринках можна знайти дешевші вишивані речі – з Китаю. Проте це важко назвати повноцінною вишивкою, адже це поставлено на фабричне виробництво: речі шиють з тканин, які уже «вишиті». Такий одяг не несе жодної позитивної енергетики, як мало би бути.
Клуб для любителів вишивки
Чернівчанка Тетяна Нагайчук, котра вже давно захоплюється вишиванням, нещодавно заснувала у місті клуб для таких же любителів народного мистецтва.
- Спочатку хотіла просто знайти компанію по хобі, - розповідає координатор Буковинського клубу сучасної вишивки Тетяна. - В Інтернеті я знайшла кількох чернівецьких дівчат, які також вишивають. Ми спочатку зустрічалися в кафе, показували свої роботи, ділилися враженнями від заняття. Проте коли кількість учасниць клубу збільшилася до 10 осіб, почала задумуватися над тим, щоб організувати більш офіційні зібрання, щось на зразок клубу. Ось так з часом він і зародився.
Як пояснює Тетяна Нагайчук, у клубі не вчать вишивати, а лише діляться досвідом, враженнями від побачених робіт.
Сьогодні у клубі 20 постійних учасниць як з Чернівців, так і районів області, котрі мають різні уподобання щодо технік вишивання, сюжетів, матеріалів. Наймолодшій учасниці, каже Тетяна, 22 роки, найстаршій - майже 60, проте усі беруть активну участь в житті клубу: обмінюються вміннями, знаннями і навичками вишивання. Зустрічі клубу проходять раз на місяць у зручний час в приміщенні Чернівецької обласної організації товариства «Знання».
Випадково знайшла інформацію про наш клуб у газеті "Від і До". Раніше її не бачила :), тому вибачте, що вона місячної давності... Ось, прошу всіх почитати - в кінці кілька абзаців про нас згадується! Основне інтерв*ю - однієї з буковинських майстринь (теж корисно почитати), а далі й про наші "Вечорниці" йдеться 
